Не можеш виграти – підкори: як влада бореться з мерами великих міст!

Стрімко втрачаючи рейтинги, влада знайшла вирішення проблеми з непідконтрольними їй мерами великих міст, які під час карантину посилили свій вплив у регіонах. Конфлікт Зеленського із мером Черкас навіть вийшов у публічну площину. Не маючи своїх «прохідних» кандидатів на посади мерів великих міст, зе-команда, не довго думаючи, вирішила «підім’яти» їх під райони, користуючись впровадженням реформи децентралізації.

Нещодавно Кабмін схвалив проект Постанови ВРУ і кардинально скоротив чисельність районів в країні: з 490 до 118. Автори кардинального «обрізання» запевняють, що новий поділ забезпечить ефективне державне управління територією. І поки громадськість активно обговорює тотальне укрупнення районів, непомітним залишилось головне нововведення – 176 міст обласного значення  «опустили» на районний рівень!!!

Ці міста або увійшли до складу нових «укрупнених» районів або стали їх центрами. Причому, головною метою «укрупнення», як обіцяла влада, мало бути «рівномірне навантаження кількості жителів у районах». Але натомість розрив чисельності між деякими районами складатиме понад МІЛЬЙОН мешканців! Наприклад, Камінь-Каширський район Волинської області нараховуватиме 132 тис. мешканців, а Харківський район Харківської області, до складу якого «впихнули» м.Харків і ряд тергромад області, нараховуватиме 1,7 млн. жителів!

Навіщо це владі і чому такі величезні розриви? Непокірний мер міста-райцентру змушений буде узгоджувати усі питання життєдіяльності міста не з обласною, а спочатку з районною держадміністрацією, а після реформи – з префектом, якого призначає Президент. Зменшиться вплив мера на міських керівників територіальних органів центральних органів влади (прокуратуру, МВС, суди, податкову, пенсійний фонд і т.д.), які змінять свій статус з міських на районні. Таким чином влада хоче послабити вплив мерів великих міст, розірвати встановлені зв’язки на місцях – район стане додатковою ланкою між облдержадміністрацією та містом обласного значення. Це, по суті, пониження статусу міст обласного рівня та завуальований утиск прав місцевого самоврядування.

Якщо цю «нарізку» затвердить парламент, то місцеві вибори восени пройдуть уже в нових районах, а потім на кожен з них буде призначений свій «смотрящий» від центральної влади.

Зміст цієї «прогресивної» реформи – оптимізація і економія, нав’язана МВФ в обмін  на обіцянки нових кредитів. Чим менше районів, тим менше лікарень, закладів освіти, соціального захисту. І тим менше коштів, що виділятимуться державою на їх забезпечення.

Це черговий «сюрприз» співробітникам усіх 490 РДА і виконкомів райрад, які підпадають під скорочення, а також зміна підпорядкування і скорочення чисельності працівників терорганів. Усі вони мають отримати виплати при звільненні, а це колосальні витрати, не передбачені бюджетом.

Але найголовніше – це незручності для мешканців ліквідованих районів, бо самі державні послуги стануть менш доступними – за їх отриманням потрібно  буде їхати ще далі. Негативний досвід минулих укрупнень свідчить, що впорядковані містечка та селища, позбавлені статусу райцентрів, перетворились на занедбані села, створена інфраструктура занепала. Від цього постраждають мешканці української периферії. Ця централізація матиме катастрофічні соціальні наслідки, що в перспективі загрожує масовими протестами…

Поділитись новиною у соціальних мережах

Share on facebook
Share on email
Share on twitter
Share on google